ДИТЯЧІ СТРАХИ І
ПАНДЕМІЯ
Як дотримуватися
психологічної гігієни у спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти
психічне здоров'я дітей на період під час і після карантину.
За час, поки діти
знаходяться поруч з дорослими, вони чують багато різних версій про те, що зараз
відбувається у нас і у всьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть
якщо зовні це ніяк не проявляється. Їх психіка сповнена тривог і страхів. І
якщо з цим нічого не робити, то через місяць-два (а може, й раніше) вона почне
проявлятися в різних формах: розлад сну, харчування, появою незвичайних
страхів, надмірна прихильність до батьків, погіршення поведінки, тощо.
Чим це
пояснюється?
У віці від 5 до
10 років у дітей з'являються страх втрати батьків і екзистенційні страхи -
страх воєн, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень тощо. За великим рахунком
- це прояв страху смерті, страху «не бути». Наявність таких страхів вважається
показником «нормального» розвитку дітей. Заважати дитині і оточуючим тривога та
страх починають тоді, коли з ними не так обходяться: підживлюють панікою,
різною, частіше за все, суперечливою інформацією, заперечують власний стан і /
або намагаються створити ілюзію благополуччя.
Що робити
дорослим?
Визнати свій
страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в
суспільстві).
Приймати страх
дитини: «ти боїшся / тобі страшно», «боятися - це нормально», «страх допомагає
бути обережним».
Говорити, що
спільнота допоможе впоратися з будь-якими труднощами.
Не робити тему
пандемії основною, якою можливо зараз живуть дорослі.
Зменшити
інформаційне занурення дитини в новини по телебаченню (при дитині не варто переглядати
новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост з стрічки, емоційно обговорювати
вжиті заходи в державі),
Збільшити знання
про вірус і про запобіжні заходи через спеціально ілюстровану інформацію для
дітей.
Інструктувати
дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не
зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку
адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків тощо.). На
цю тему можна написати / намалювати пам'ятку для дитини і повісити на видне
місце.
Якщо дитина
перебуває поруч з надмірно тривожним дорослим, то варто їй пояснити, що є такий
тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не
хороші, вони так реагують.
Незважаючи на
вік, нехай дитина багато грається. Грайтесь і ви з нею (якщо у вас є таке
бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи.
Разом з дитиною
(бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро,
розсудливість і здоров'я, здоров’я психічне і фізичне.
Бережіть фізичне
і психічне здоров'я своє і своїх близьких!
Чому не можна на дитячі майданчики? Чим зайнятися з дітьми? «Карантинний» розклад дня — у тренді
Що батьки НАСПРАВДІ говорять дітям. Приховані послання і можлива альтернатива.
Щоб дитина вас почула. Обирайте стратегію
Вирус цифрового слабоумия (Всем родителям на заметку!)
http://top.smileter.club/virus-tsifrovogo-slaboumiya-vsem-roditelyam-na-zametku/
Как вести себя родителям, узнав о конфликте учителя с учеником. ПРАВИЛЬНЫЕ СЛОВА ДЛЯ ДЕТЕЙ Это нормально злиться. Я помогу тебе успокоиться. Это нормально грустить. Я посижу с тобой рядом. Это нормально чувствовать себя разочарованным. Я это тоже чувствовала. Это нормально. Мне нравится, какой ты. Ты важен для меня. Я слушаю. Я здесь. Ты не обязан делать меня счастливой. Ты больше, чем твои эмоции, потому что они пройдут. Я могу справиться с эмоциями, независимо от того, насколько они велики. Я хочу смотреть, как ты играешь. Конечно, я присоединюсь к тебе. Давай я полежу с тобой. Ты заставляешь меня улыбаться. Я верю в тебя. Я доверяю тебе. Ты можешь справиться с этим. Ты неидеальный, и я тоже, но наша любовь совершенна. Спасибо. Я горжусь тобой. Я рада, что ты здесь. Это нормально, совершать ошибки. Не торопись. Ты сильный. Я горжусь, что я твоя мама. Ты смелый. Я прощаю тебя. Я думаю о тебе. Я скучала по тебе. Это нормально, что ты передумал. Это нормально – просить о помощи. Я слышу тебя. Я вижу тебя. Прости меня. Ты делаешь мою жизнь лучше. Ты способный ребенок. Ты достойный. Ты очень много значишь для меня. Я люблю тебя. Лишь немногие дети слышат это в своём детстве. Как правило, все происходит ровно наоборот. А с последствиями люди мучаются всю жизнь. С нашим опытом работы с тысячами тревожных, мнительных, подозрительных людей, можно сказать однозначно - все идёт из детства. |
Немає коментарів:
Дописати коментар