Практичні рекомендації батькам


ДИТЯЧІ СТРАХИ І ПАНДЕМІЯ

Як дотримуватися психологічної гігієни у спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров'я дітей на період під час і після карантину.


За час, поки діти знаходяться поруч з дорослими, вони чують багато різних версій про те, що зараз відбувається у нас і у всьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їх психіка сповнена тривог і страхів. І якщо з цим нічого не робити, то через місяць-два (а може, й раніше) вона почне проявлятися в різних формах: розлад сну, харчування, появою незвичайних страхів, надмірна прихильність до батьків, погіршення поведінки, тощо.

Чим це пояснюється?

У віці від 5 до 10 років у дітей з'являються страх втрати батьків і екзистенційні страхи - страх воєн, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень тощо. За великим рахунком - це прояв страху смерті, страху «не бути». Наявність таких страхів вважається показником «нормального» розвитку дітей. Заважати дитині і оточуючим тривога та страх починають тоді, коли з ними не так обходяться: підживлюють панікою, різною, частіше за все, суперечливою інформацією, заперечують власний стан і / або намагаються створити ілюзію благополуччя.

Що робити дорослим?

Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві).
Приймати страх дитини: «ти боїшся / тобі страшно», «боятися - це нормально», «страх допомагає бути обережним».
Говорити, що спільнота допоможе впоратися з будь-якими труднощами.

Не робити тему пандемії основною, якою можливо зараз живуть дорослі.
Зменшити інформаційне занурення дитини в новини по телебаченню (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост з стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),
Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи через спеціально ілюстровану інформацію для дітей.
Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків тощо.). На цю тему можна написати / намалювати пам'ятку для дитини і повісити на видне місце.
Якщо дитина перебуває поруч з надмірно тривожним дорослим, то варто їй пояснити, що є такий тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони так реагують.
Незважаючи на вік, нехай дитина багато грається. Грайтесь і ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи.
Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров'я, здоров’я психічне і фізичне.
Бережіть фізичне і психічне здоров'я своє і своїх близьких!



Чому не можна на дитячі майданчики? Чим зайнятися з дітьми? «Карантинний» розклад дня — у тренді


Що батьки НАСПРАВДІ говорять дітям. Приховані послання і можлива альтернатива.









Щоб дитина вас почула. Обирайте стратегію


Вирус цифрового слабоумия (Всем родителям на заметку!)

http://top.smileter.club/virus-tsifrovogo-slaboumiya-vsem-roditelyam-na-zametku/


Как вести себя родителям,
узнав о конфликте учителя с учеником.



ПРАВИЛЬНЫЕ СЛОВА ДЛЯ ДЕТЕЙ

Это нормально злиться. Я помогу тебе успокоиться.
Это нормально грустить. Я посижу с тобой рядом.
Это нормально чувствовать себя разочарованным. Я это тоже чувствовала.
Это нормально.
Мне нравится, какой ты.
Ты важен для меня.
Я слушаю.
Я здесь.
Ты не обязан делать меня счастливой.
Ты больше, чем твои эмоции, потому что они пройдут.
Я могу справиться с эмоциями, независимо от того, насколько они велики.
Я хочу смотреть, как ты играешь.
Конечно, я присоединюсь к тебе.
Давай я полежу с тобой.
Ты заставляешь меня улыбаться.
Я верю в тебя.
Я доверяю тебе.
Ты можешь справиться с этим.
Ты неидеальный, и я тоже, но наша любовь совершенна.
Спасибо.
Я горжусь тобой.
Я рада, что ты здесь.
Это нормально, совершать ошибки.
Не торопись.
Ты сильный.
Я горжусь, что я твоя мама.
Ты смелый.
Я прощаю тебя.
Я думаю о тебе.
Я скучала по тебе.
Это нормально, что ты передумал.
Это нормально – просить о помощи.
Я слышу тебя.
Я вижу тебя.
Прости меня.
Ты делаешь мою жизнь лучше.
Ты способный ребенок.
Ты достойный.
Ты очень много значишь для меня.
Я люблю тебя.

Лишь немногие дети слышат это в своём детстве. Как правило, все происходит ровно наоборот. А с последствиями люди мучаются всю жизнь. С нашим опытом работы с тысячами тревожных, мнительных, подозрительных людей, можно сказать однозначно - все идёт из детства.



Немає коментарів:

Дописати коментар