V. Прості методи втручання, які можна застосувати під час роботи з дитиною, що переживає кризу

 

V. Прості методи втручання, які можна застосувати під час роботи з дитиною, що переживає кризу

Реакція	Емоційні симптоми	Терапія
Дитина постійно слідує за батьками	Він відмовляється виявляти самостійність. Відмовляється йти до дитячого садка або до школи.	Намагатись відновити у дитини впевненість у собі. Бути з нею якнайбільше часу. Заспокоювати її розмовою. Підтримувати нормальний порядок дня.
Проблеми з їжею	Регресія поведінки у туалетній кімнаті	Не гнівайтесь і не вступайте з дитиною в конфлікт, який тільки посилить стрес. Заспокойте дитину словами. Допоможіть їй організувати регулярне відвідування туалету.
Нічні страхи	Страх самотності. Дитина боїться бути одна в темряві, боїться прокинутися в темряві, боїться кошмарів.	Будьте з дитиною, коли їй страшно. Сидіть поруч із її ліжком, але нехай це буде саме її ліжко, а не ваше. Допоможіть їй підтримувати режим сну. Давайте їй снодійне лише за вказівкою лікаря. Говоріть з дитиною про її страхи.
Фізичний дискомфорт	Біль у животі, головний біль.	Будьте з дитиною, грайте з нею, говоріть з нею про її страхи. Порадьтеся з лікарем, давайте дитині ліки лише за вказівкою лікаря.
Агресивність	Фізична агресивність по відношенню до членів сім'ї та до сторонніх. Агресивність та впертість з метою подолати почуття безпорадності.	Говоріть із дитиною, пропонуйте їй висловитися. Важливо дати їй зрозуміти, що має бути межа її вимог та її агресивності. Дитину, що розлютилася, слід зупинити і твердо змусити заспокоїтися. Слід дати можливість висловити страх і гнів з допомогою малювання, акторської гри чи слів.
Нездатність зосередитись	Смоктання великого пальця; більш інтенсивна, ніж зазвичай, мастурбація; заїкуватість, тики.	Давайте дитині короткі, прості, зрозумілі завдання - це допоможе повернути їй душевну рівновагу.
Інші труднощі	Дитині важко зосередитися на чомусь одному; вона спантеличена, нудьгує, не знає, чим себе зайняти і в які ігри грати.	Не бійтеся цього, не загрожуйте дитині та не карайте її. Заспокойте її. Щодо заїкуватості та тиків порадьтеся зі спеціалістом (лікарем або психологом).